Що ми вивчаємо
Образотворчі мистецтва.
Це група мистецтв, що наочно відтворюють явище життя. На відміну від літератури, музики, театру, кіно, що зображують явища у їх розвитку образотворчі мистецтва ніби зупиняють мить, даючи можливість пройматися настроєм певного моменту, осягати вічне багатство форм і кольорів світу. Образотворчі мистецтва розкривають не лише те, що доступне безпосередньо зоровому спостереженню, а й духовний світ людини, її взаємини з іншими, передають емоційний стан і зміст зображених ситуацій. Вони відтворюють багатогранну, цілісну картину дійсності в усьому багатстві індивідуальних проявів. При цьому естетичне виховання засобами образотворчого мистецтва покликане розвивати здатність глибоко розуміти зміст і форму художніх творів, орієнтуватися у стильових, історичних особливостях цього виду мистецтва.
До образотворчих мистецтв належать скульптура, живопис і графіка. Скульптура - вид мистецтва, що відображає дійсність засобами об'ємних просторових форм (витвори мають матеріальний тримірний об'єм). Кольором скульптури може бути реальний колір матеріалу чи робиться додаткове тонування. Але колір в скульптурі є лише додатковим засобом виразності, головним є тримірне зображення. Умовність кольору в скульптурі є важливим засобом узагальнення образу.
Різновидами скульптури є кругла скульптура, барельєф та горельєф. Кругла скульптура передбачає її огляд з різних точок. Вона потребує від глядача послідовності, розгортання вражень у часі. Круговий огляд, зміна точок споглядання розкриває різні сторони образу в усій повноті задуму автора.
Виразність рельєфної скульптури грунтується на взаємодії світлотіньових планів і площин, що співвідносяться на малій просторовій глибині. Рельєфна скульптура, де зображення виступає над площиною фону менше, ніж на половину свого об'єму, називається барельєфом. Якщо ж фігури виступають з площини на половину і більше обсягу, то таке зображення називається горельєфом.
Одним з важливих напрямів скульптури, що має значний виховний вплив, є монументальна скульптура. Наприклад, меморіальні ансамблі.
У XX столітті виникають нові можливості розвитку скульптури. Так, наприклад, в абстрактній скульптурі використовуються нетрадиційні методи та матеріали (дріт, надувні фігури, дзеркала та інше). Художники багатьох модерністських течій проголошують побутові речі витворами скульптури.
Графіка - вид образотворчого мистецтва, який пов'язаний із зображенням на площині. Специфіка графіки виявляється у провідному значенні лінійних співвідношень. Кольоровому зображенню у графічних творах здебільшого властива умовність, у певних різновидах графіки переважають чорно-білі сполучення. Однак це не виключає використання в графіці кольору.
Графіка об'єднує малюнок, як самостійну область, та різні види друкованої графіки: гравюру на дереві, гравюру на металі, літографію, гравюру на картоні та інше.
Малюнок належить до унікальної графіки тому, що кожний малюнок є унікальним. Витвори друкованої графіки можуть відтворюватися.
Мова графіки та її головні виразні засоби - це лінія, штрих, контур, пляма, тон. Активно приймає участь у створенні загального ефекту витвору білий аркуш паперу.
Художньо виразні достоїнства графіки полягають в її лаконізмі, ємності образів, концентрації та строгому відборі графічних засобів. Деяка недоговореність, умовне позначення предмету створюють особливу цінність графічного зображення, вони розраховані на активну роботу уяви глядача.
Графіці доступні різні жанри (портрет, пейзаж, натюрморт, історичний жанр) і практично необмежені можливості для зображення та образного тлумачення світу.
Новим видом є комп'ютерна графіка. Художники створюють композиції з ліній зі складними перетинаннями, об'ємних елементів, узорів, кольорових плям на екрані дисплею, а потім друкують отримані зображення. Здатність графіки швидко реагувати на актуальні події, виражати почуття та думки художника, розвиток техніки створюють умови для виникнення нових видів графіки.
Живопис - вид образотворчого мистецтва, що полягає у створенні картин, які відображують дійсність. Живопис поєднує виразні можливості малюнку і кольору. Поєднання кольорів є головним виразним засобом живопису в усіх його різновидах. Здатність кольору викликати різноманітні почуття, асоціації, посилює емоційність зображення. Образи живопису дуже наглядні та переконливі. Оскільки живопис здатен передавати на площині об'єм та простір, природу, розкривати складний світ людських почуттів та характерів, втілювати загальнолюдські ідеї, події історичного минулого, міфологічні образи та інше. Живопис поділяється на монументальний та станковий. Найбільші пізнавальні та виховні можливості впливу має станковий живопис. Його твори не пов'язані з певним, конкретним місцем перебування - на відміну від монументального живопису, що бере участь в організації архітектурного простору. Назва "станковий живопис" пов'язана з тим, що художник пише картини на полотні, що встановлене на мольберті, який може бути названий станком. Монументальний живопис - це великі картини на внутрішніх чи зовнішніх стінах будівель (фрески, панно). Витвір монументального живопису не можна відокремити від його основи (стіни, стелі, опори). З монументальним живописом з'єднуються мозаїка та вітраж.
Необхідно розрізняти такі види живопису, як декоративний розпис, мініатюра, театрально-декораційний, писання ікон.
В кінці XIX-XX століття розвиток живопису стає особливо складним. З'являється абстрактний живопис (авангардизм, абстракціонізм, андеграунд), яка знаменувала відмову від образотворчості та активне вираження особистого ставлення художника до світу, емоційність та умовність кольору, геометризацію форм, декоративність та асоціативність композиційних рішень. Все це здійснює вплив на естетичну свідомість, виховує та сприяє формуванню особистості через призму актуальних тенденцій буття.
